преса

Автор: Євгенія Кононенко
Видання: 20 хвилин, незалежний новинний портал Вінниці

“Опанувавши риторику щирості, можна брехати”

http://vn.20minut.ua/news/124695
Тернополь 2008-06-19

Українській письменниці Євгенії Кононенко сподобалось озелення Тернополя
Зустріч із читачами провела українська письменниця Євгенія Кононенко у арт-кафе “Коза”. До Тернополя жінка приїздить не часто. Близьких знайомих у неї тут немає. Втім, як і у кожному місті України, тут є шанувальники її творчості. Пані Євгенія каже, що у Києві з нею часто вітаються незнайомі люди. Свої романи та оповідання жінка пише вранці – коли нічого не заважає.
– Пані Євгеніє, що вас пов'язує з Тернополем?
– Колись я тут була на семінарі. Тоді місто мені менше сподобалось. Зараз бачу, що місто покращало. Гарно зробили його озеленення. Театральний майдан також став кращим.
– За фахом ви – перекладач. Як почали писати вірші та прозу?
– Я і справді починала як перекладач і разом з тим писала вірші. Думки друкувати вірші у мене виникли в 30 років тоді як у моїх ровесників вони були у 20 років. Щодо віршів, то вони пишуться наче само собою і, видаючи книжку поезії, завідомо знаєш, що її читатиме обмежене коло читачів – лише шанувальники. У віршах важливо виговоритись і мати визнання у вузькому колі. Першу свою книгу я видала у рамках літературного конкурсу “Гранослов”. Мені було вже 35 років і я, так би мовити, стрибала у останній вагон, адже цей конкурс був для молодих. Щодо прози, то я хочу згадати письменника Миколу Рябчука. Поштовхом до мого писання стало його оповідання в одному з журналів. Я знала його до того часу як критика, а коли почитала його художні тексти, подумала, що я також можу так писати. Відтак почала писати оповідання, але спочатку не друкувала їх. Згодом через знайомих вони потрапили до того ж Миколи Рябчука. Після прочитання він сказав: “Хлопчик добре пише”. Вже потім йому сказали хто автор. А про мої вірші він був невисокої думки. Вважав, що вони надто традиційні, а писати треба крутіше, з заворотами. Потім мої прозові твори почали друкувати в журналах.
– Які відчуття, коли тримаєш в руках книжку з власним прізвищем на титульній сторінці?
– Я одразу думаю як я буду дарувати книгу друзям і близьким людям. Тобто книжку у цьому випадку сприймаю як комунікацію.
Повну версію інтерв'я з Євгенією Кононенко читайте у №26 газети"RIA плюс" за середу, 25 червня.