преса

Автор: Олександр СТУСЕНКО
Видання: Однокласник, журнал для підлітків

Веселі криваві звірята

http://www.odnoklasnyk.org.ua/magazine.php?storyid=447
Назар Крук. Звірі. – Л.: Кальварія, 2009. – 128 с.
№2, 2010

Жив собі кілер. Скептичний і гострий на язик. Людей убивав, добра наживав. Помаленьку пиячив. Звітував перед своєю таємничою Конторою, яка давала йому чергові завдання по "червоному" телефону, хоча насправді він був чорний. Жив собі й ні про що не замислювався. За нього думали в Конторі. Оті, що думали, власне, й виховали його таким – "малолітнім вундеркіндом зі зброєю в руках, позбавленим будь-яких емоцій, окрім хіба що собачої відданості шефові". Звали кілера Джокером. А джокер – це суперкарта, яка у грі замінює собою будь-яку іншу.

Жив собі кілер, горя не знав… Аж до одного чудового дня, коли Контора дала йому особливе завдання: встановити контакт із Об’єктом і зібрати про нього якомога більше інформації. Об’єкт – Громова Ганна Сергіївна. Дівчинка п’ятнадцяти років… Яку Контора небезпідставно вважає потенційною загрозою людству.

Напарником Джокера в цій справі став такий собі патлатий молодик Макс, вихований у спецоб’єкті Контори – в Санаторії. Це один із надсекретних відділів, "який займається усілякою надприродною фігнею, як то виховання екстрасенсів і медіумів, полювання на зелених чоловічків і чортів, вивчення природи сновидінь і марень тощо". Керує Санаторієм добрий чолов’яга на прізвисько Доктор Зло.

Макс – типова "дитина індиго" з типовими для таких дітей екстрасенсорними можливостями. Власне, це він і виявив оте Щось Чуже, що становить потенційну загрозу людству, таку собі чорну дірку на ім’я Аня. Джокер із Максом законтактували з дівчинкою. На перший погляд, вона нічим особливим не відрізнялась від інших підлітків її віку. От хіба що ні з ким не спілкувалася, не мала комп’ютера з виходом в інтернет і писала вірші про звірят: "Йшло дорогою звірятко і шукало шоколадку. Бігло, скиглило, повзло, та нічого не знайшло…" Як відзначив Джокер, "зі звірятками у віршах постійно траплялись якісь лажі. Вони то помирали дорогою до вищої мети, то їх викидали з вікон, то замикали у підвалах, то банально розстрілювали".

І раптом Джокера осяяло: таж звірята – це ми, прості люди. А дівчинка Аня – принципово новий виток розвитку цивілізації, вже не просто індиго, а суперіндиго! Саме тому Контора зрештою дала завдання: знищити Об’єкт. Утім, Джокер уже прозрів щодо Контори й світу навколо. Він зірвався з електронного ланцюжка – вживленого в його шию мікрочіпа. Чи не вперше в житті він мусив зробити непростий вибір: кого знищити, а кого врятувати. І він його зробив.