преса

Видання: Літакцент, Інтернет-видання

Юрій Завгородній

Юрій Завгородній: Нашим політикам і бізнесменам не до культури
http://litakcent.com/2009/11/11/jurij-zavhorodnij-nashym-politykam-i-biznesmenam-ne-do-kultury.html
11 Лис 2009

Юрій Завгородній констатує прикру ситуацію з іноземними перекладами вітчизняних авторів, зауважуючи, що ні політикам, ні бізнесменам не до культури. Однак радіє з того, що ніхто з них поки не хапається за пістоля при слові культура, як це робив одіозний діяч «третього райху».

1. Які Ваші твори останнім часом перекладалися й видавалися за кордоном? Якими мовами?

Не заглиблюючись у давнину, подам інформацію лише за останні три роки.
Перекладалися в основному поетичні твори та публікувалися в різних альманахах, антологіях, журналах та газетах.
Найбільше (понад десять) польською мовою, а також – білоруською, латиською, литовською, македонською, румунською тощо…
У Польщі 2009 року видано поетичну книжку «Pogwar dzikiego stepu» («Гомін дикого степу»).
У Словаччині надруковано (2009) фраґмент роману «Задовгий день “Ч”», у Польщі декілька видань передрукували есей «Потяг до Варшави» (2008, 2009), якого також опублікував польськомовний журнал у Литві (2009).
Якщо озирнутися на десяток останніх років, то мої вірші, есеї та оповідання публікувались у 15-ти країнах.


2. Хто був ініціатором цих перекладів (Ви самі, іноземна сторона, вітчизняні видавництва, спонсори, грантодавці…)?

На жаль, ніякі вітчизняні видавництва, спонсори чи ґрантодавці не причетні. Організатори різних поетичних фестивалів, запрошуючи мене до участи, практично кожного разу просять добірку віршів. Перекладають і друкують, знайомлячи шанувальників поезії свого краю. Я також намагаюся після повернення перекласти дещо з доробку нових чи давніших друзів і видрукувати українською.

3. Чи відомо Вам щось про іноземну рецепцію Ваших творів, а також сучасної української літератури загалом?

Нічого ґрунтовного (крім Латвії) не стрічав. Лише короткі рецензії, а при публікації добірок подається коротка чи трохи довша біографія з переліком доробку.

4. Що, на Ваш погляд, потрібно, аби українська література була повніше представлена за кордоном?

Я знаю десятки країн (більших і менших), які приділяють велику (тобто фінансову!) увагу до популяризації своєї літератури в інших державах. Влаштовують різні літературні фестивалі у себе вдома, запрошуючи літераторів з різних країн.
Навіть маленька Македонія проводить щорічні «Струські вечори поезії», де до ста учасників з різних країн і декілька тисяч шанувальників. Беруть участь у відкритті віце-прем’єр, міністр освіти і міністр культури. Вже не згадую інших офіційних осіб.
Не буду розповідати про різні поетичні «тусівки» в Бельгії, Латвії, Литві, Румунії, Словаччині, Словенії чи деінде ще, наведу приклад Польщі. Чотири найвідомиші:
- Варшавська осінь поезії,
- Міжнародний поетичний листопад у Познані,
- Світовий день поезії у Варшаві,
- Міжнародна галицька літературна осінь (Краків)
А ще проводяться поетичні зустрічі майже у кожному воєводстві!!!
А що можна згадати в Україні? Чи потрібні коментарі? Хто про нас може десь розповісти? Бучне щорічне Шевченківське свято наприкінці травня, куди запрошують по 6-7 іноземних гостей?
Отож..
Поки що цю вкрай потрібну проблему намагаються розв’язувати лише окремі ентузіясти.
Нашим політикам і бізнесменам не до культури. Добре хоч те, що ніхто з них не хапається за пістоля при слові культура, як це робив одіозний діяч «третього райху».

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031







230 авторів
351 видань
86 текстів
2193 статей
66 ліцензій