преса

Автор: Олег Соловей
Видання: Кальміюс, сайт

Я думав про руйнацію комплексів...

http://www.kalmiyus.h1.ru/nomer2/intervyu/kojel.shtml
м.Ірпінь, 6.05.99

О. С.: Пане Василю, Ваш роман, що з’явився в "Сучасності" наприкінці минулого року і був відзначений премією, зробив Вас відомим в усій Україні прозаїком. Треба, мабуть, чекати перекладу російською, а відтак розголосу не меншого, ніж того, що зазнав роман Оксани Забужко. А як виник задум роману "Дефіляда в Москві"?

В. К.: Я підсвідомо відчував, що в українській літературі є незаповненою ніша альтернативної історії, тобто -- "а що було б, якби..." -- це фантастика, обернена не в майбутнє, а в минуле. В якийсь момент я відчув, що можу написати такий роман, який був би мені цікавий і як читачеві, а не тільки як автору. Перший розділ я написав у 1995 році, а повністю закінчив роман у 1997 році.

О. С.: Якою була творча доля Василя Кожелянка до "Дефіляди в Москві"? Які твори та книги були написані та видані?

В. К.:Спочатку було три книги віршів -- "Терновий іній" (1994) та премія "Гранослов" (1992) за цю книжку, того ж року вийшла ще одна книга віршів -- "Білий і рудий" (1994), наступного року -- поетична збірка "Семибарвний кінь" (1995). До друку підготована ще одна книга поезій -- "Як учив Кожелянко Цзи", яка ще чекає на свого видавця. А ще у співавторстві із Володимиром Сердюком написано п’ять п’єс.

О. С.: Чи чекали Ви на такий успіх "Дефіляди..."?

В. К.: Кожний, хто пише, чекає на визнання. Але я думаю, що це не чисто мистецький успіх, бо роман "Дефіляда в Москві" можна назвати і політичним романом. Більш того, дехто намагається тлумачити цей художній текст у контексті реальної історії.

О. С.: Про що Ви думали в першу чергу, коли працювали над романом?

В. К.: Я думав про руйнацію комплексів, звідси мій герой -- сильна людина, вояк-переможець...

О. С.: Відомо, що існують закиди в тому, що автор "Дефіляди..." перекреслює героїчні сторінки Другої Світової війни та потурає тим, хто звинувачує Україну у співпраці з фашистами. Як Ви можете це прокоментувати?

В. К.: А хіба таке не могло статися? Хіба Україна не могла бути союзником Німеччини, як, скажімо, Угорщина чи Хорватія? І це ще питання, чи зашкодило б це Україні, якби вона здобула свою державність у 1941 році.

О.С.: Чи не страшно було писати роман "Дефіляда в Москві"?

В.К.: Звичайно, я йшов на певний ризик, події ще надто свіжі, ще живі учасники тих подій. Я був готовий до неприємностей. Можливо, сміливості додала робота журналіста. Але, зізнаюся чесно, трошки було страшно.

О.С.: У мене, як читача, виникло таке враження, що "Дефіляда..." має продовження...

В.К.: Після "Дефіляди..." я написав роман з реальної історії -- "Конотоп". Цей твір закінчено в 1998 році і вже подано до журналу "Сучасність". Це роман про переможну битву Івана Виговського, отже, в центрі знову мілітарні стосунки з Росією. Це твір з реальної історії, але зі зміщенням часу, в епіцентрі битви діє журналіст, який повідомляє про гарячі події в різні газети -- українські, російські, комуністичні, націоналістичні і так далі, з цих фраґментів вимальовується загальна цілісна картина. А продовженням "Дефіляди..." є швидше мій третій роман -- "Людинець пана Бога". Людинець -- за аналогією до слова "звіринець".

Цей твір також було завершено минулого року. В цьому творі я виходжу з того, що Україна здобула незалежність у 1941 році (за "Дефілядою…"). В цьому романі я конструюю події 90-х років, кінця нашого століття. Фактично, ці три романи складають трилогію з умовною поки що назвою "Душоносці".

О.С.: Пане Василю, дякую за розмову і бажаю Вам майбутніх творчих успіхів. Чи є надія скоро побачити роман "Дефіляда в Москві" окремим виданням?

В.К.: Так, така надія є. Рукопис зараз в роботі у львівському видавництві "Кальварія". Можливо, ще до кінця цього року читач отримає цю книгу.



Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728







230 авторів
351 видань
86 текстів
2193 статей
66 ліцензій