преса

Автор: Вікторія Кобилянська
Видання: SUMNO?, Інтернет-видання та мережа блоґів

До «Книгарні «Шок»

Євгенія Кононенко запросила читачів до «Книгарні «Шок»
http://sumno.com/reportage/jevgeniya-kononenko-prezentuvala-knygarnyu-shok/
22.09.2009

Письменниця і перекладачка Євгенія Кононенко вирішила вкотре спробувати шокувати читача своєю відвертістю. І презентувала книгу короткої прози із дивною назвою – «Книгарня «Шок». Презентація відбулася на фестивалі сучасного мистецтва «ГогольФест» у Києві.

Втім, терпкою відвертістю нині нікого не здивуєш. Адже письменницький ексгібіціонізм став мало не традицією. Проте Євгенія Кононенко мужньо прагне шокувати саме розмірами своєї безодні-відвертості. Своєрідним епілогом до презентації став іронічний коментар авторки:

– Якось класик української радянської літератури говорив про літературу нову: «Про що ж ці письменники писатимуть, коли почнуть старіти? Мабуть, про імпотенцію та про клімакс». Як на мене, то все може бути предметом літератури. Навіть ці два явища, – переконана Євгенія Кононенко. Але пише про них лише в одній новелі, проголошуючи гасло, що зараз продовжили жіночий вік і клімакс настає пізніше. Саме цей текст письменниця вирішила прочитати під час презентації. Читала довго, часом зупиняючись і пояснюючи, що пропускає усілякі непристойності. Аж закортіло взяти до рук книгу, щоб дізнатися, що ж там аж такого непристойного. Інтригували також і зауваги видавців щодо читання із відключеним мобільним телефоном. Мовляв, напруга така, що може призвести до нервового зриву. Проте виявилося, що то був лишень вдалий піар-хід. Насправді непристойності там важко внюшкувати. Читається все дуже легко. На обличчях скептиків може виникати час від часу іронічна посмішка, проте інформація, отримана зі сторінок «Книгарні «Шоку», засідає у підсвідомості, і рано чи пізно стане в нагоді читачеві.

Власне, у книжці тринадцять новел і три есеї. Новели об’єднує вічна тема стосунків між жінками і чоловіками. Прочитавши їх, можна ретельно вивчити проблеми жіночої самоідентифікації, а також знайти відповіді на набридливі запитання на кшталт «чому жінок-кар’єристок вважають сексуально незадоволеними?» або «чи правда, що заповітна мрія феміністок – це зустріти чоловіка, заради якого можна закинути подалі весь набутий досвід фемінізму?».

Натомість есеї Кононенко є спробою відхилити фіранку чи то пак – розкрити таємниці творчої кухні. Взяти хоча б текст «Про інтимні стосунки оригіналу (чоловіка) та перекладної версії (жінки)». Євгенія Кононенко – відома перекладачка, перекладає з французької та англійської мов. Каже, що постійно вдається до транстекстуалізації. Тобто, розширює та розвиває ідеї оригіналу без їх спотворення. Подібна практика не у всіх викликає захоплення, про що свідчить прецедент із романом «Застигла жінка» Анні Ерно. Французька письменниця, як виявилося, часто вживає ненормативну лексику.

– Французи взагалі настільки звикли до своїх матюків, що не сприймають їх як табу, – стверджує Євгенія Кононенко. Проте посольство Французької республіки, яке спонсорувало переклад роману, залишилося невдоволеним надто ретельною роботою перекладачки.

– Зараз я працюю над перекладом роману Мюріель Барбері «Елегантність їжачка». Переклала першу частину. Довго не могла зрозуміти, що таке «бекон у туалеті». Думаю собі – невже повісили у туалеті зображення того, що потім піде в унітаз? Виявилося, що це картина художника Френсіса Бекона, на якій зображено унітаз? Нарешті все стало на свої місця. Добре, що маю електронну адресу авторки, якщо щось – консультуватимуся, – розповідає Кононенко.

Також до «Книгарні «Шок» увійшов есей про те, чого пишуться есеї, та про французьку письменницю Анну Гавальду й українського публіциста Миколу Рябчука. (Його можна прочитати на Сумно?Ком) Кононенко порівнює свої новели із новелами Гавальди і пригадує, як передала Рябчукові власні тексти, а він прочитав і вигукнув: «То де ж той хлопчик, який написав ці оповідання?». Як на мене, то саме в цьому есеї і ховається ота крихта шоку, заради якої варто прочитати книжку: «Найкращі короткі оповідання пишуться ... для того, щоб їх прочитала одна-єдина людина у світі. Не прочитає. А якщо й прочитає, то вичитає щось категорично не те. То чи не в цьому найбільший трагізм жінки-новелістки?» – насамкінець риторично запитує Євгенія Кононенко. І хоча за всіма законами жанру риторичне запитання не потребує відповіді, але хочеться відповісти. Може, трагізм насправді в тому, що вартісні короткі тексти доводиться розцяцьковувати елементами шоку та епатажу, старанно приховуючи те справжнє, написане для однієї-єдиної людини, щоб книжку прочитала якомога більша кількість людей?..

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930







228 авторів
347 видань
86 текстів
2193 статей
66 ліцензій