преса

Автор: Юлія Новікова
Видання: Кульбіт, «Інтернет-часопис сучасної культури

Тетяна Винокурова-Садиченко:

Тетяна Винокурова-Садиченко: "Навколо кожного з нас ледь не щодня кояться маленькі дива, їх треба просто навчитися помічати"

Тетяна Винокурова-Садиченко письменниця, автор публіцистичних статей, есе та чотирьох виданих книжок: "Жарт. Із життя психів" (2006, "Кальварія"), "Жарт другий. Квіт папороті" (2007, "Кальварія"), "МИ" та "Ілюзія" ("Кальварія" 2008). Роман "Жарт другий. Квіт папороті" став лауреатом відкритого Інтернет-рейтингу "Краща українська книга 2007 року" (друге місце) та увійшов до шорт-листа премії міжнародної асамблеї фантастики "Портал-2008". 2008 року Тетяна виграла грант Президента України для обдарованої молоді.

Народилася Тетяна у відьомському місті Києві й досі там проживає. Пише книжки лише під музичний супровід (перевага надається року, панку, металу). Живе сучасним життям, має багато друзів, знайомих. Утім, свій вільний час Таня присвячує не лише їм, а й вивченню привидів та загадкових істот з паралельних світів.

Скажи, Таню, про що буде твоя нова книжка?

Я ще в процесі роботи над нею, але початкова задумка така: книжка складатиметься з трьох життєвих, не надто веселих, можна, навіть, сказати - дещо трагічних, історій, не без містичного присмаку. Всі три історії об'єднуватиме спільний настрій - така собі спокійна безвихідь, повне розуміння ситуації й повне розуміння, що на ситуацію неможливо вплинути ніяк. Власне, саме таким я зараз бачу життя.

Хто надихає писати тебе містичні й загадкові твори?

Не назвала б свої твори містичними або загадковими... Вони, як на мене, цілком життєві. А надихає... Та все навколо надихає - люди, кольори, сни, музика. Як усе це можна не описувати? Як цим можна не захоплюватися? Не намагатися пояснити?

Яку музику ти слухаєш і чи дійсно пишеш під неї?

Так, дійсно пишу під музичний супровід. Він додає мені та й героям моїм певного настрою. Кожну книгу пишу під пісні певного виконавця. Або ж навіть під один альбом. Пишу собі, а він крутиться на фоні. Раніше писала під щось важке, під блек, панк, треш, іноді - під класику. Зараз, певно, спопсилася, перейшла на щось легше, - в роботі над наступною книгою, наприклад, мені допомагає гурт "Сплін".

Як і чому ти почала писати твори?

З дитинства намагалася щось написати. Думаю, однією з причин цього була відсутність друзів. Товаришів, приятелів було чимало, а от другом не могла назвати нікого. Не було нікого, кому б я змогла розповісти, чому, наприклад, обожнюю осінь. Або чому боюся метеликів. От і розповідала невідомо кому на папері. Більше за всіх від цього постраждала моя мама - я її потім усю цю маячню примушувала читати.

Зараз, як я розумію, ситуація з друзями змінилася. Кажуть, ти навіть книгу про своїх друзів написала...

Так, прототипами героїв книги "Ми" є мої друзі. Намагалася зобразити їх якомога точніше.

Чому?

Чому я вирішила про них написати? Знову ж таки - не знаю, як про них можна було не написати. Такі вони чудові, віддані, чесні... Немов самі з книжки якоїсь до мене прийшли.

Чи були вони присутні на презентації цієї книги?

Були, як же без них? Притягла їх із собою для моральної підтримки. Та вони й на попередніх презентаціях були (хіба що не в якості героїв), і на наступних, сподіваюся, будуть. Я без них - то вже не я.

У твоїй біографії згадувалось про те що ти проживаєш у квартирі під містичним номером 13. Як вважаєш, чи впливає це число на твоє життя?

Думаю, що числа істотно впливають на життя будь-якої людини. На жаль, не вивчала жодної з наук, які цим займаються, тож нічого конкретніше сказати не можу. Та мені здається, що вплив числа 13, надто якщо це всього лише номер квартири, переоцінюють. Так, у моїй 13-й квартирі коїлись усілякі дива, але ж до того я мешкала у квартирі під номером 65, і не скажу, що там усе було тихо й спокійно...

То ти вважаєш що ці дива коїлися не через номер, а через тебе?

Знаєш, мені здається, що навколо кожного з нас ледь не щодня кояться маленькі дива, їх треба просто навчитися помічати. Можливо, дива кояться навколо мене просто тому, що я хочу їх бачити?

Яким ти бачиш свого читача?

Свого читача? Не знаю. Зазвичай я уявляла в образі читача себе саму. Бо, як нещодавно зрозуміла, пишу для себе. Аби щось собі пояснити, здивувати себе, можливо, виправдатись, можливо, виправити в книзі помилки, які вже не виправиш у житті.

Але ж із читачами ти спілкуєшся? Часто?

Спілкуюсь. І, як виявилося, мої читачі на мене не схожі зовсім. Принаймні, ті, з якими мені вдалося поспілкуватися. Знаєш, у них у всіх помічаю якесь внутрішнє світло, тепло, щире бажання поспілкуватися, готовність якусь до спілкування... В той час, як себе я завжди бачу похмурою, холодною, замкненою в собі... Можливо, в книгах я інакша?

А чи часто... Це як пощастить. Як видавці примусять мене відірвати дупу від крісла, вийти з квартири (без примусу я цього ніколи не могла зробити) й організують мені зустріч із ними.

Чи були якісь зустрічі, які б запам‘яталися?

Остання та й, мабуть, найцікавіша зустріч пройшла у Львові, в бібліотеці №13 (здається-таки, щасливий номер). Цікавою вона була, бо спілкувалася не з дорослими, а з підлітками. Дуже сподобалося. Сподобалася щирість, безпосередність і легкість, із якою мене неодноразово заганяли у глухий кут. Дуже люблю, коли мене заганяють у глухий кут.

Нещодавно прочитала рецензію на "Жарт другий", де твій роман порівнюють з продуктами харчування. Як ти ставишся до цього?

Спокійно. Рецензія, до речі, дуже приємна, легка. Цікаво було читати. Несподіване, але гарне порівняння, як на мене. Врешті-решт, і література, і їжа - це мистецтво.

Чи були такі рецензії, з якими ти не згодна?

Як я можу не погоджуватися з рецензіями? Будь-яка рецензія - це погляд розумної людини на мій твір. У будь-якому разі - суб‘єктивний. Деякі приємно читати, деякі - не дуже. Але саме ті, які читати не дуже приємно, вказують мені на певні помилки або недоробки в тексті.

Чи публічна ти особа?

Ні. Зовсім ні. Можливо, тому, що не надто довіряю людям, що заздалегідь дивлюся на них підозріло. Вони це, певно, відчувають і починають потихеньку віддалятися. Ті, що не віддалилися, залишаються поруч. Але їх мало. Втім, мені вистачає. Головне, що вони - справжні.

Чим ти займаєшся у вільний час і на вихідних?

Вільного часу протягом робочого тижня майже не маю. Вдень працюю на цивільній роботі, читаю, ввечері, що поступово переходить у ніч, - пишу, працюю над текстом. Зате на вихідних відриваюся по повній. Запрошую в гості тих самих друзів або ж їду до них, відключаю про всяк випадок мобільні-аськи-контакти та зникаю для решти навколишнього світу.

Чи збираєшся надалі друкувати свої твори у видавництві "Кальварія"?

Так, збираюся. З ними приємно й легко працювати. Вони, так би мовити, дають простір для маневру, для креативу. Сподіваюся, їм зі мною працювати так само цікаво.

Ти бачиш ти себе в ролі письменниці в майбутньому?

Бачу. Й намагаюся відповідати такій перспективі. Намагаюся писати краще, серйозніше... відповідальніше, напевно.

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031







229 авторів
349 видань
86 текстів
2193 статей
66 ліцензій