преса

Автор: Євгенія Кононенко
Видання: Хрещатик, газета

Crazy — не вирок

http://www.kreschatic.kiev.ua/ua/3390/art/1222373944.html
26 вересня 2008 року, п'ятниця
№174 (3390)

Цю молодіжну книгу, названу глобально-інтернаціональним словом крейзі (язик не повертається назвати його англійським), шістнадцятирічний німецький автор написав так вправно, що можна вибачити брак головного — чіткого сюжету.

Беньямін Лєберт. Крейзі. Переклад з німецької. Львів: Кальварія, 2008

Герой, якому автор дав своє ім’я (але це аж ніяк не означає, що роман — автобіографічний), погано вчиться. Його вигнали вже з чотирьох шкіл, наразі відвідує п’яту. У нього шість із математики — найнижчий бал німецької школи. І стурбовані батьки відвозять свого Бенні до платного інтернату, сподіваючись, що там його підтягнуть. Хлопець інвалід, у нього погано працюють рука й нога. Але це не заважає йому поринути в повноцінне життя шістнадцятирічних підлітків, увійшовши на рівних до шістки друзів-ровесників. Протягом року, проведеного в інтернаті, Бенні встиг взяти від життя усе, що належить у його віці: перший досвід із дівчиною, перші відвідини стрип-бару, кровне братання, осмислення стосунків із ближніми — батьками, дідом, бабусею, сестрою. Роздуми про добро і зло, про Бога — цілком у дусі сучасного постмодерного мислення, але все-таки Бог був присутній у тих розмовах.

Чи дає Бог автографи? — розмірковує шістка друзів. Але Він для них таки є! Для земних цинічних хлопців, які розмірковують про дівчат, яких створив той самий Бог (!), нібито в суто тілесному вимірі. Однак ми віримо: у світі є кохання, а не тільки біологія. Просто у них період, коли все треба пізнати.

Отже, Бенні Лєберт встиг усе, крім того, задля чого його віддавали до інтернату. Шістка з математики лишилася шісткою, а додалася ще й шістка з німецької. Бенні Лєберт повертається назад до Мюнхена, звідки рік тому прибув до інтернату.

От і весь сюжет. Але “фішкою” тексту є не сюжет, а та дивовижна щирість, з якою автор переповідає події того року. Все відбувалося в стилістиці сучасної цинічної доби. Коли хлопці “браталися” (різали пальці й змішували кров), один поцікавився, чи немає у когось СНІДу. Це ніби знижує пафосний рівень братання, однак їм був потрібен той древній ритуал...

Вік, коли пробуджується плоть, але й ідеали — також. Попри відверті моменти роману, які вжахнуть не одного читача середнього й старшого покоління, котрий поквапиться подумати: мій син (онук) не такий, “Крейзі” не справляє враження цинічного. В Німеччині дебют Беньяміна Лєберта 1999 року радо зустріли читачі. Твір розпродали трьохсоттисячним накладом, екранізували, і екранізація також мала успіх. “Крейзі” помітили видатні німецькі літератори, зокрема Нобелівський лауреат Гюнтер Грасс. Російською “Крейзі” ще не перекладали.

За гранично щирою інтонацією “Крейзі” нагадує такі класичні твори про підлітків, як славетний “Ловець у житі”, “Catcher in the rye”. Так само, як Дж. Д. Селінджер, Лєберт звертається не тільки до підлітків. Він звертається до підлітка, який живе в кожному із нас. Певне, саме в тому таємниця популярності цього не просто молодіжного тексту, а доброго романа з життя сучасної Німеччини.


Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031







229 авторів
349 видань
86 текстів
2193 статей
66 ліцензій