новини : Огляди та аналітика

2004-06-05

Варто прочитати...

«Ратуша» число 50 (1160) - 3 — 10 червня 2004
Видавнича аналітика
Петро Мацкевич: “Видавати переклади Грохолі в Україні було б просто недоцільно…”
Свого часу “Ратуша” повідомляла про “Розмови про польську літературу”, що відбулися в Кракові та Варшаві за участі українських та польських видавництв. Пропонуємо читачам спровоковані “Розмовами” роздуми Петра Мацкевича, головного редактора видавництва “Кальварія”, про літературно-видавничу ситуацію в Польщі – порівняно зі ситуацією українською. – Практично кожне велике видавництво (за влучним виразом одного з менеджерів краківського “Znak”у) мусить мати “дві ноги”: суто комерційні видання та видання іміджеві, які часто, особливо на початку, є збитковими. Однак саме без таких видань видавництво ризикує втрати прихильність критиків і впливових ЗМІ. Та аж ніяк не завжди видання комерційні є “літературною попсою”. Так, краківське “Wydawnictwo Literackie” (колишнє державне видавництво, у минулому чимось подібне до “Дніпра” або “Каменяра” радянського взірця, а сьогодні — ТОВ з іноземними інвестиціями) робить комерцію на тому, що є монополістом у виданні Вітольда Гомбровіча, Станіслава Лема, а до останнього часу було ексклюзивним видавцем Єжи Пільха. Погодьтеся — незлецька “попса”. Майже стандартними для польських видавців є такі пропорції: 10% назв є a priori збитковими, 10% — прибутковими (добре, коли серед них є бодай два бестселери), а 80% видань дозволяють вийти на “нуль”. Отака видавнича "арихметика". Тому інколи спостерігається “дрейф” авторів бестселерів із одного видавництва в інше, яке пропонує кращі умови. Якщо порівняти жанрові ніші польського книжкового ринку з українським, то можна побачити багато подібного та відмінного в усьому, крім перекладної літератури (у Польщі, як у будь-якій цивілізованій державі, на відміну від України, перекладають усе цікаве, що з’являється у світі, і перекладають дуже швидко). А чим, власне, польська література, яка матеріалізується в книжку, відрізняється від літератури української? Польська класика є в Польщі літературою комерційною і виходить та продається неймовірними накладами. Художня література, написана духовними особами, — майже завжди бестселери в Польщі. Польська література другої половини ХХ століття і початку століття ХХІ потребує докладнішої розмови:
а) “жіноча література”. Найпопулярніші польські “мильниці” не мали б жодних шансів в Україні, бо всі польські “бестселерні” авторкині (Грохоля, Совa чи навіть Хмєлєвська) є настільки слабшими од Марини Гримич, Лариси Денисенко, Марини Меднікової, Ірен Роздобудько, чи Людмили Баграт, що видавати їхні переклади в Україні було б просто недоцільно... І це при тому, що Грохолю продають у Польщі накладами понад 200 тисяч на рік!
б) “наукова фантастика та фентезі”. Феномен Станіслава Лема зумовив сталі традиції існування цього жанру в Польщі — є щонайменше 3 дуже добрих продовжувачі цього жанру. Недаремно краківське “Wydawnictwo Literackie” видає повне зібрання творів цього класика жанру. А його “Соляріс” і досі, після більш ніж сорока років своєї присутності на ринку, потрапляє до списку польських бестселерів.
в) “красне письменство”. Йдеться про добротну художню літературу. Тут і в Польщі, і в Україні ситуації подібні — якісного письма є немало, але в мене склалося враження, що в Україні прогрес іде швидшими темпами: відбувається письменницька ініціація в усіх вікових групах, од тінейджерів до 50 – 60-літніх людей. Шкода, якщо реалії українського книжкового ринку знову “присплять” цей прогрес. У Польщі такого потужного “пробудження” нема — там іде звичайне літературне життя.
г) література тінейджерів. Тенденція до появи романістів у віці 16 - 18 років є загальносвітовою. Свої літературні вундеркінди є вже і в Штатах, Італії, Польщі, як, врешті, і в Україні. В Польщі є два осередки, які притягають до себе молоді таланти. Перший — видавництво “Czarne”, яке відкрило Мірослава Нахача (1984 р.н.). Другий — краківський часопис “Ha!art”, багато в чому подібний до нашого “Четверга”. Пйотр Марецкі робить “Ha!art” практично сам, так само, як Іздрик до останнього часу робив “Четвер” (сподіваюся, Іздрикові стало трохи легше, після того як йому на поміч прийшла Софія Андрухович). “Ha!art” є літературно-мистецьким часописом для наймолодших, а відбір текстів залежить лише від смаку Марецького (як у “Четвергові” від Іздрикового). Виходить “Ha!art”, як і “Четвер”, нерегулярно, але на відміну від останнього, “Ha!art” існує лише на гранти. Ще одна подібність: “Ha!art” розпочав видавати власну книжкову серію.
Тепер про відмінності. “Ha!art” розпочав видання книжок, яких поки що нема в Україні. Це — інтернет-література, яку писали не для друку на папері, а саме для інтернету. Ще однією особливістю “Ha!art”у є те, що він став осередком, довкола якого групується молодь із лівими політичними поглядами: антиглобалістські настрої, вороже ставлення до утвердження в Польщі цінностей суспільства споживання. Цілком природно, що львівський “Четвер” і краківський “Ha!art” можуть внезабарі розпочати тісну співпрацю, обмін інформацією та спільні проекти. І не лише тому, що і Львів, і Краків — Галичина.
д) "література факту". Цей різновид літератури в поляків, як і в цілому світі, набуває дедалі більшої популярності. Причому наклади бестселерів тут уже є порівняними з накладами “мильних” бестів. На жаль, в Україні ця література – в зародковому стані, і наразі, як правило, обмежується сферою криміналу і політики.

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930







231 авторів
352 видань
86 текстів
2193 статей
66 ліцензій