новини : Рецензії

2004-12-10

Про авторів та книжки...

1. "Вечірній Києв", 19 листопада 2004 р.
"Нема раю на всій землі", або Проза життя Євгенії Кононенко без імітацій
Галина Тарасюк
...Представляти Євгенію Кононенко читачеві не треба. Сьогодні вона чи не найпопулярніша українська письменниця, до її текстів не слабне читацький інтерес...
2. "АФИША", 8—14 декабря 2004 г.
"Палить по звездам"
Мария Лапаева
…Приличный роман от молодого писателя Петра Яценко, засветившегося в "Четверге"…
3. "Політік HALL", 7(19) декабрь 2004
Любко Дереш "Поклоніння ящірці"
Уже публиковавшийся в журнале "Четверг", роман был оценен издательством как достойный отдельной книги. На ее обложке— вполне реальный львовский персонаж Кубик, но это вовсе не значит, что описанные в книге события столь же реальны. Впрочем, они все же более реалистичны, чем в романе "Культ"…
4. "COSMOLADY", 12 декабря, 2004
Писк моды на книжном рынке — украинские авторы. Вы еще не знакомы? Настоятельно рекомендуем. Отложите дела, устройтесь поудобнее в мягком кресле и раскройте книгу. "Милый, свари кофе!"
Марина Медникова "ТЮ"
Лариса Денисенко "Забавки из плоти и крови"
Аноним "Исповедь киевлянина—эротомана"
5. Анонім. Сповідь киянина еротомана / Пер. З французької Анатоля Перепаді. – Львів: Кальварія, 2004. – 164с.
В житті мені часто траплялись еротомани. Не в сенсі стосунків – просто всі вони були надміру балакучими. Що їх тягло у відвертість? Потреба “фраєрнутись” собою, “модним і пришпильним, дуже сексапільним” чи просто потеревенити? Мені ж була цікава їхня "шизанутість" на всіляких еротичних фіглях-міглях такою мірою, якою може бути цікава людина у всіх її проявах. Один фотограф просто шалів від того, що фотографував нагих 12-15 річних дівчаток. Усі ці сповіді запивались кавою в одній із львівських кав'ярень і залишались лише клаптями спогадів. І, дивно, усе це існувало в житті, але в українській літературі не було такої чільної еротичної традиції, як, скажімо, це було з потоком страдницької літератури. Були лише уривки, натяки, окремі тексти, окремі автори. Тому, коли у видавництві “Кальварія” з'явилась майже кишенькова книжка “Сповідь еротомана” (переклад Анатоля Перепаді), першим моїм запитанням було “Хто автор?”, другим - “Як українець-анонім?”, і третім – “Як 1912 року???”.