новини : Рецензії

2004-11-12

Про наші книжки

Львівська газета. 2004 "Листопад" 10 (№ 530)
Книжкова полиця Наталі Сняданко
Алексис Ківі. Семеро братів.
РОДИННА сага, яка розповідає про життя сімох братів, спадкоємців господарства Юкола, від часів їхнього дитинства до зрілого віку, а також змальовує картину сільського життя з його курйозами, бідами та побутом.
"Імена братів од старшого до найменшого такі: Юхані, Туомас, Аапо, Симеоні, Тимо, Лаурі й Ееро. Туомас та Аапо близнюки, так само як і Тимо з Лаурі. Старшому братові Юхані двадцять та ще п'ять років, а наймолодший Ееро лише вісімнадцять разів бачив круговорот сонця. Хлопці дужі, крутоплечі, за винятком Ееро, який ще не дуже виріс. Найвищий з-посеред них Аапо, хоч далеко не найкремезніший".
Такою неквапливою, сповненою метафор і стилізацій під розмовну мову простих селян, є стилістика написання цього твору. Брати рано залишаються сиротами, їхнього батька, "вправного і запеклого мисливця, у кращу пору життя знагла спіткала смерть, коли він зчепився з розлютованим ведмедем. Тоді обох - клишавця й людину - знайшли мертвими". Відтоді брати самі собі господарі, мати не може впоратися з ними. Після декількох років упертого ледарювання до найстаршого нарешті приходить усвідомлення того, що в житті потрібно поводитися по-іншому. Він вирішує, що має одружитися, взяти на себе роль батька сім'ї та заопікуватися молодшими. А крім того, братам час нарешті навчитися грамоти, адже "...новий парафіяльний пастор був страшенно запопадливий у виконанні службових обов'язків. Особливо не щадив ледарів, які ухилялися від опанування грамотою, і вживав проти них усіх заходів, аж до покари дерев'яними колодками. Тож і на братів Юкола він кинув суворий погляд. Навіть через судового стряпчого надіслав їм нагальний наказ зараз же з'явитися до кантора навчатися грамоти".
Але вирішити легше, ніж зробити. Грамота дається хлопцям нелегко, а дівчина, в яку п'ятеро з них закохалися й вирішили всі одночасно посвататися, перед тим мало не побившись, дала всім відкоша.
Так починається історія цих братів, про життя кожного з яких автор докладно розповідає, переважно вкладаючи слова у вуста самих персонажів.
Арто Паасилінна. Виючий мірошник.
СЕРІЮ фінської прози в перекладах Юрія Зуба, започатковану видавництвом, продовжує сатиричний роман класика жанру, автора із традиційно нездоланним для українського вуха прізвищем Паасилінна. Раніше це ж видавництво надрукувало інший роман того ж автора - "Рік зайця".
Головний герой Ґуннар Ґуттунен - такий собі фінський Швейк у мирні часи на зріст близько 190 сантиметрів. Він прибуває в невеличке селище, де купує занедбаний млин і оселяється в ньому. Невдовзі його золоті руки лагодять млин, обійстя. Односельчани возять до нього молоти зерно - й майже починається сільська ідилія. Але мірошник має погану звичку - вити вночі, і це заважає сусідам спати та лякає дітей. Є в цьому й приємні сторони, адже Ґуттуненові добре вдається імітувати голоси різних лісових тварин, а також односельчан. Часто цей чоловік потрапляє в різні халепи - наприклад, спересердя ламає вагу в сільській крамниці, або ж перерізає телефонний дріт, чи випадково примушує надто цікаву й огрядну сусідку впасти зі сходів у власному домі. Поведінка нового мірошника надто нестандартна та непередбачувана, а це видається односельчанам незвичайним, дратівливим і небезпечним. І вони вирішують запроторити мірошника до психіатричної лікарні. Своїм останнім шансом - візитом до сільського лікаря - Ґуттуненові теж не вдається належно скористатися: розмова про полювання закінчується черговим курйозом і сваркою. Тепер на боці Ґуттунена не залишається майже нікого. Якщо не брати до уваги доброзичливого сільського поліцейського та Санелми Кявраме, інструкторки з догляду за городніми ділянками та коханої мірошника. І ось герой опиняється в божевільні, де знайомиться з "діловим чоловіком", який потрапив сюди з власної волі, тікаючи від війни, і залишився, не маючи змоги офіційно вийти на волю. В лікарні він успішно провадить бізнесові інтереси, нажив чималий статок і регулярно відвідує своє майно на волі. Цей чоловік допомагає мірошникові втекти - і з цього починається новий період пригод головного героя.
Цікава інтрига, дотепний стиль, м'який гумор і ціла галерея сатиричних портретів порядних фінських обивателів роблять читання книги приємним і повчальним