новини : activity

2004-02-04

Рукописи горять...

“Культура – не півнуха!” – переконувала 4 лютого під стінами Кабміну письменниця Оксана Забужко всіх, хто зібрався на культурно-просвітницьку акцію проти введення податку на українську книгу.
Вже вкотре під Кабміном митці спалювали свої твори – весною це були студенти інституту декоративно-вжиткового мистецтва ім. Бойчука, сьогодні – найпопулярніші українські письменники, чиї книжки, попри всі перешкоди, таки продаються та читаються. На вогнищі із рукописів, книжок та друкарських плівок письменники підсмажили два шашлики та урочисто передали їх головним винуватцям ситуації – віце-прем‘єру Азарову та прем‘єру Януковичу, сподіваючись у такий спосіб задовольнити апетит чиновників. Попри те, що на барикадах було помітно таких видатних осіб, як Ірванець, Вересень, Яневський, Забужко, Корчинський, Мацкевич, Курков, Фінкельштейн, Капранови, Шкляр, Подерв’янський, сила силенна журналістів та Тих, хто прапори тримають, у натовпі, на жаль, не було помітно простого українського читача.
Історія із податками на українську книжку сумна і темна. А з січня 2004 року задля виконання бюджету 2004 року в Україні введено податок на українську книгу, хоча Закон про книговидання, що був прийнятий минулого року, позбавляє його такої необхідності. У грудні-січні видавництва відклали на невизначений термін видання сотень книжок. Десятки авторів не побачили своїх прізвищ на обкладинках. Наслідки - жахливі. У прес-релізі, підготованому до неполітичної культурно-просвітницької акції протесту, наголошується на наступних об'єктивних даних.
За даними Української асоціації видавців та книгорозповсюджувачів з 1 січня:
- 30 % книжкових крамниць не продають українські книжки взагалі.
- 40 % в порушення закону продають українські книжки без ПДВ.
- 30 % закрилися на переоблік.
Торгівці знають, що підвищення цін на українську книжку призведе до того, що її просто припинять купувати. Тому що книга, видана в Росії або в Білорусі на українському прилавку в середньому удвічі дешевша за українську.
За даними Асоціації, за останні 8 років українці сплатили за російські книжки 1 млрд. доларів США. В той час як виручка від торгівлі українськими у 30 (Тридцять) разів менша. Це вже не експансія. Це окупація.
У 2003 році українські видавництва спромоглися видати 28,8 млн. примірників книжок. З них:
- 16 млн. прим. - підручники, видані бюджетним коштом;
- 1,0 млн. - соціально значущі бюджетні видання;
- 1,5 млн. - видання міністерств, відомств, бюджетних організацій;
- 0,5 млн. - видання коштом місцевих бюджетів;
- 0,5 млн. - видання за благодійні та спонсорські кошти.
На книжки для пересічних читачів лишається 9 млн. примірників за рік. Менше ніж чверть книжки на одного. Решту ринку окупувала Росія. Введення ПДВ на українську книжку добило і без того конаючу книжкову індустрію.
НАВІЩО
Легко підрахувати, яку економічну вигоду хоче отримати Кабмін. ПДВ торкнувся тільки тих самих книжок для пересічних читачів. Беремо 9 млн. примірників, множимо на середню видавничу ціну 8 гривень за штуку. Всього 72 млн. гривень виручки від книжок за рік. Множимо на ставку ПДВ 20%.Результат - аж 14,4 млн. гривень додаткового доходу у бюджет країни.
О’Генрі називав це "убити старця аби скористатися його мідяками".
Тому виникають питання:
- А чи хтось у Міністерстві фінансів порахував економічний ефект від ПДВ на книжки?
- А чи не пробував Перший віце-прем’єр оцінити доцільність знищення цілої галузі за 14 млн. надходжень?
- Куди дивився Прем’єр-міністр, коли підписував проект бюджету й у пожежному порядку просував його через Верховну Раду? (Те, що депутати не читали проекту бюджету, сумнівів не викликає)
ЧОМУ
Існує тільки дві гіпотези, які пояснюють таку політику Уряду:
- Вони це роблять навмисне.
- Вони не відають, що творять.
Ми не виключаємо першої. Але більше схиляємося до другої.
Давайте спробуємо проаналізувати. Як ви гадаєте, коли востаннє пан Азаров відвідував українську книгарню? А яку українську книжку прочитав пан Янукович? До театрів вони ходять тільки на гастролі московських зірок. На концерти - хіба на Кобзона. Звідки їм знати про українську культуру? З телевізора?
Ми думаємо, що вони просто не знають про наше існування. А їхні радники забули їм про нас розповісти.
МЕТА АКЦІЇ
Ми вирішили повідомити працівникам Кабміну про те, що в Україні існує українська книжка, українські видавці, українські письменники. Ми покажемо їм, якої біди вони наробили своїми недолугими законами. Уже два місяці в українському книжковому світі палає пожежа, розпалена за вказівкою Уряду. А вони її не помічають.
Ми принесли запалений ними вогонь під їхні же стіни. Хай помилуються результатами своєї роботи. А раптом у когось з Кабміну прокинеться совість? Раптом вони визнають свої помилки? Раптом покарають винних? А може, до того ще й вибачаться?
Повернення пільги на ПДВ нас не врятує. Скільки б винуватці підпалу говорили про те, що "питання вирішено", не вірте.
Український книжковий ринок окуповано. Вітчизняна продукція посідає на ньому менше 5%. А цього року очікується зниження цієї цифри до 3%. Держава повинна зрозуміти, що внутрішній книжковий ринок треба захищати так само, як і інші, якщо не більше. Чомусь в питаннях цукру та окорочків урядовці вправніші. А от книжки з легкістю віддали окупантам.

Ми ризикнемо запропонувати два простих принципи державного регулювання книжкового ринку. Запам’ятай, урядовець!
1.НЕ УБИЙ. Держава повинна встановити такий податковий режим, який забезпечував би як мінімум рівні ціни на вітчизняні та імпортні книжки на прилавках в Україні. Український читач уже заморився доплачувати за право читати державною мовою.
2. ПЛОДІТЬСЯ ТА РОЗМНОЖУЙТЕСЬ. Податковий режим у галузі книговидання повинен бути таким, аби іноземному видавцю вигідніше було продати ліцензію на видання своєї книжки українському видавництву, ніж тягнути через кордон готові книжки.
Дай нам, Боже, владу, яка реалізує хоча б один із цих нескладних принципів!
Під таким листом-закликом підписалися представники літературної еліти країни - Оксана Забужко, Петро Мацкевич, Андрій Курков, Леонід Фінкельштейн, Брати Капранови, Василь Шкляр, Лесь Подерв’янський, Олександр Афонін.
Четвертого лютого їх ніхто не зупинив від спалення своїх рукописних літературних дітей...