Володимир Єшкілєв



Книжки що вийшли у Кальварії
Пафос

Бібліографічні відомості та примітки В.Габора, Приватна колекція: Вибрана українська проза та есеїстика кінця ХХ століття, Львів:ЛА "Піраміда", 2002.

Володимир ЄШКІЛЄВ — прозаїк, поет, есеїст.
Народився 23 травня 1965 р. у м. Івано-Франківську. Після школи працював на ремонтно-механічному заводі помічником токаря, відтак електриком-наладником. Закінчив Івано-Франківський педагогічний інститут ім. В. Стефаника (тепер — Прикарпатський університет ім. В. Стефаника) (1988). У 1988-1998 рр. працював учителем історії і правознавства та викладачем (з 2001 р. — старшим викладачем) Економіко-правничого інституту у Чернівцях. З 1987 р. займається літературною працею. З 1996 р. видає нерегулярний часопис «Плерома», а з 2001 р. — редактор літературного часопису «Потяг 76». Член Асоціації українських письменників. Живе в Івано-Франківську.
Володимир Єшкілєв — автор роману «Адепт», написаному у співавторстві з Олегом Гуцуляком (Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 1997), книги прози «Візантійська фотографія» (Л.: Сполом, 2002), один з авторів проект-касети «Тетрархія» (Галич, 1995) (його твори вміщені під назвою «Парадокс Хомського: Оповідання, поезії») та спільної з Андрієм Пустогаровим збірки поезій «Диптих» (М.: Некоммерческая издательская группа Э. Ракитской («ЗРА»), 2001), літературознавчого есе «Воццекургія Бет» (Івано-Франківськ: Лілея-НВ, ипісогпиз, 1998); опубліковане також у книзі Іздрика «Воццек & Воццекургія», Львів: Кальварія, 2002), підручника «Історія релігії» (Снятин, 1992), низки цікавих оповідань, філософських есе і віршів, багатьох словникових гасел у глосарійному проекті «Четверга» (1992. — Ч.1 (3), упорядник глосарійного корпусу «Малої української енциклопедії актуальної літератури» (Плерома. — 1998. — Ч.З), автор концепції проекту «Імперія» журналу «Четвер» (1993. — Ч.4), консультант «Південного акценту» (Москва, 1999) та інших проектів. У львівському видавництві «Кальварія» підготовлено до друку окремою книгою роман Володимира «Пафос».
Роман «Адепт» уперше опублікований у «Сучасності» (1995. — Ч.1, 2), а уривки з нового роману «Пафос» — у «ї» (2000. — Ч. 17), «Форма(р)ті» (2001. — 4.1) та «Кур'єрі Кривбасу» (2001. — Ч.142). Повісті друкувалися у журналах «Четвер» (1990. — Ч.2: «Гавані Сірту») та «Сучасність» (1996. — Ч.9: «Конспект відкритого уроку»).
Мала проза Володимира оприлюднена у журналах «Перевал» (1993. — 4.1), «Четвер» (1993. — Ч.4; 1996. — Ч.7; 2000. — Ч.9; 2002. — Ч.15), «Кур'єр Кривбасу» (1995. — Ч.36; 1997. — Ч.87-90), «Плерома» (1996. — Ч.1-2) та ін.
Його твори увійшли у хрестоматійний додаток «МУЕАЛ» (Плерома. — 1998. — Ч.З: оповідання «Місто термітів» та «Квадрати чорний та червоний»).
Філософська есеїстика письменника опублікована у «Перевалі» (1992. — Ч.2: «Князь жаху»), «Четверзі» (1993. — Ч.4: «Знак Імперії»; 1993. — Ч.5: «Герменевтика Росії» та ін.), «Плеромі» (1996. — Ч. 1-2: «Делоський нирець»; 1998. — Ч.З: «Повернення деміургів»), «Кальміюс» (2000. — Ч.3-4: «Людина без титула»), а літературознавчі статті — у часописах «Література плюс» (1999. — Ч.9-10), «Критика» (2000. — Ч.5) та «Форма(р)т) (2001. — Ч.1, 2). Письменник має великий потяг до розігрування можливого канону сучасної літератури та різноманітних «інтелектуальних» провокацій у літературному процесі.
У прозі Володимира Єшкілєва передовсім приваблює філософський струмінь і намагання означити таємницю символів і знаків. У цьому плані особливо цікавими є його філософсько-історичний роман «Адепт», написаний у співавторстві з Олегом Гуцуляком, та останні оповідання, зокрема «Пластилінова рушниця, пластиліновий птах» (Четвер. — 2000. — 4.9). Якщо у його ранніх оповіданнях ще був помітний вплив Хорхе Луїса Борхеса, то останні твори засвідчили про якісно новий рівень Єшкілєва-прозаїка: у його прозі вже переважає власний художній світ.
Однак найбільшу увагу критики передовсім привернув концептуальний проект Володимира Єшкілєва «Повернення деміургів» — «Мала українська енциклопедія актуальної літератури» (Плерома. — 1998. — Ч.З), яка є, незважаючи на багато суперечливих трактувань автора, кардинально новим поглядом на саму літературу й активно спонукає до пошуку нових шляхів її подальшого розвитку. Володимир є також ідеологом т. зв. «станіславського феномена».
Оповідання «Вічне повернення» та «Квадрати чорний та червоний» вперше надруковано у проект-касеті «Тетрархія» (Галич, 1995). Останнє було також уміщене того ж 1995 р. і в журналі «Кур'єр Кривбасу» (ч.Зб).
Література: Семків Р., Матвіенко С. Тіні забутих фреймів // Критика. — 1998. — Ч.12; Ботанова К. Нестерпна повнота буття // Література плюс. — 1999. — Ч.5-6; Бондар-Терещенко І. Феномен чи шовінізм // Література плюс. — 1999. — Ч.11-12; Неборак В. Станція «Повернення деміургів» // Четвер. — 2000. — Ч.9; Бойченко А., Пендерецька О. Між твором і текстом: Нестерпна пластиліновість буття // Четвер. — 2000. — Ч.11; Ока-ра А. Туга за алхімією. Літературна в пошуках метафізики // Кур'єр Кривбасу. — 2000. — Ч. 129 (Серп.); КоштичД Книга розрізнення // Кальміюс. — 2001. — Ч.3-4 та ін.

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031







231 авторів
352 видань
86 текстів
2193 статей
66 ліцензій