Василь Шкляр

Книжки що вийшли у Кальварії
Елементал
Ключ
Кров кажана
Елементал, видання друге
Елементал, видання третє
Ключ.7 вид., випр. і доп.
Елементал, видання четверте

Фото © Віталій Запорожченко
-------------------------------------

АВТОБІОГРАФІЯ

Мама Оксана привела мене на сей світ 10 червня 1951 року в селі Ганжалівка Лисянського району на Черкащині. Сталося це о 9-й ранку під горіхом на нашому ж таки подвір'ї. Через п'ять років я пішов до початкової школи, але мене звідти вигнали за те, що відкрутив краник на бачкові, з якого пили воду, і довго спостерігав, як з нього тече. Отак і далі все текло, змінювалося, родина переїхала до славетного міста Звенигородки, де я закінчив десятирічку із срібною медаллю, а відтак вступив на філфак Київського університету. Звідти мене також хотіли вигнати за те, що під час трудового семестру в колгоспі грався бомбою (див. Повість "Стороною дощик іде"), але я вчасно накивав п'ятами до Єреванського університету і 1972 року здобув щонайвищу освіту. Працював у пресі, писав прозу, видав більше десятка книжок, зокрема романи "Тінь сови", "Ностальгія", збірки повістей та оповідань "Сніг", "Живиця".
1986 року перейшов на вільні хліба, і відтоді мною ніхто не керує і не командує: можу відкручувати крани і гратися бомбами, ловити рибу й писати романи скільки мені заманеться.
З літературних відзнак мені найлюбіший "Золотий Бабай", улюблена страва - шоколад "Корона" натщесерце, незмінний автомобіль - "Нива", жіночий ідеал - Сана з роману "Ключ". Хобі - полювання на коропа. За переконаннями - республіканець, характер нордичний із сентиментальним ухилом. Я - казково багата людина.

Літературне кредо
Ніколи про це не думав. Завжди дратувало твердження про "виховне значення" літератури. Твір - це як жінка. Він мусить бути красивим, загадковим і через "тісний контакт" приносити насолоду. Якщо ж виходити із первісного значення слова "кредо" ("вірую"), то я песиміст і мало в що вірю. Себто тільки в те, що можна помацати або полапати.