Кшиштоф Чижевський

Книжки що вийшли у Кальварії
ЛІНІЯ ПОВЕРНЕННЯ. Про практику прикордоння у діалозі з Чеславом Мілошем

(Krzysztof Czyżewski) практик ідей, поет, есеїст. Культурний аніматор. Видавець. Мандрівник.
Один із засновників і від 1990 року президент Фонду «Пограниччя», директор Центру «Пограниччя культур, мистецтв, народів». Президент європейської мережі літературних центрів Європи – HALMA. Художній керівник підготовки заявки м. Люблін на звання Культурної столиці Європи. Ініціатор і президент Ради Конгресу культури Східного партнерства. Автор книжок «Шлях пограниччя», «Лінія повернення» і «Підручника з діалогу. Довіра та ідентичність».

Народився у Варшаві 6 липня 1958 року.

Закінчив польську філологію в Університеті ім. Адама Міцкевича в Познані, тема дипломної роботи "Книга Дороги Чеслава Мілоша". У юнацькі роки був щільно пов'язаний з рухом декламування і аматорським театром, 1977 року здобув "Laur Wawrzynu" загальнопольського конкурсу з декламування.

1978-1983 працював як актор та інструктор в Осередку театральних практик "Ґардженіце". Упродовж цього часу здійснив разом з колегами багато подорожей по світу, насамперед до місць, де збереглася жива традиційна культура.

1984 року одружився з Малґожатою Спорек, з якою від того часу спільно реалізовує всі свої проекти в житті і культурі.

Під час воєнного стану в Познані став засновником і редактором підпільного видання "Czas Kultury", з яким співпрацював до кінця 80-х.

У 1985 році на основі поезій Мі лоша, Фіцовського, Папуши, Шевченка, Межелайтіса і пісень пограниччя здійснив декламаторський спектакль "Жменя вербових грушок", який виконав понад 200 раз у різних містах і селах усієї Польщі, що значною мірою заклало його майбутні зацікавлення пограниччям культур.

У другій половині 80-х викладав історію культури й естетики у Вищій школі пластичного мистецтва в Познані та заснував власний театр "Arka" при Будинку культури "Домбрувка" ("Dąbrówka") в Познані, з яким здійснив зокрема постановку "Чорний полонез" за Вежиньським.

У 1987 році починає співпрацю з Войцехом і Боженою Шрьодерами, які провадили Ґмінний осередок культури в Чарній Домбрувці на Кашубах. Упродовж 1987-1990 здійснили спільний проект "Wioska Spotkania" ("Село зустрічі"), в якому брали участь діячі альтернативної культури з Польщі і світу. Як режисер поставив спектаклі "Поема гори" (на основі поезії Цвєтаєвої і духовних віршів старообрядців) та "Тупіт" за мотивами "Кривавого весілля" Лорки.

У 1990 році був одним із ініціаторів виникнення Фундації "Pogranicze" і став її президентом. У 1991 разом з деякими членами товариства "Arka" і товариства з Чарної Домбрувкі переселився до Сейн, де зініціював виникнення Осередку "Пограниччя – мистецтв, культур, народів" і став його директором.

Спільно з колегами “Пограниччя” створив і здійснює такі програми: Центр документації культур пограниччя, “Школа пограниччя”, “Відкриті регіони Ценрально-Східної Європи”, “Людина пограниччя”, летюче Café Europa, “Гру в бісер”, Академію “Нова Агора”, “Міжкультурний діалог на Кавказі та в Центральній Азії”, Міжнародний центр діалогу в Красноґруді.

Головний редактор часописів "Krasnogruda" (з часу заснування, 1994) та “Almanach Sejneński”, очолює видавництво Pogranicze та провадить зокрема видавничі серії "Meridian", “Sąsiedzi”, "Ornamenty historii", "ex oriente" i поетичну серію "Inicjał".

Як есеїст співпрацював з паризьким часописом “Kulturа” до останнього номера, активно публікується в польській та закордонній пресі (Tygodnik Powszechny, Gazeta Wyborcza, Konteksty, Borussia, Midrasz, Znak, Kafka, Lettre International, Central Europe Review, Alphabet City, Books in Canada та ін.)

2001 вийшла друком його книжка “Стежка пограниччя” (“Ścieżka pogranicza”), а в 2008 – збірник есеїв “Лінія повернення. Записки з пограниччя” (“Linia powrotu. Zapiski z pogranicza”).

Час від часу провадить летючу літературну кав’ярню“Café Europa”, зініційовану ним під час війни у колишній Югославії. Зустрічі об’єднують читання поезії з музикою і дискусією і відбулися вже зокрема в Сараєво, Бухаресті, Амстердамі, Стокгольмі, Варшаві, Барселоні і Нью-Йорку.

Як член ради з питань культури багато років співпрацював з Інститутом відкритого суспільства в Будапешті.

Один із ініціаторів, а нині чільник міжнародного товариства European Network of Literary Centers HALMA.

Викладав у Варшавському, Вільнюському, Бостонському університетах, у New School University (Нью-Йорк), Transregional Center for Democratic Studies (Краків), Salzburg Seminar, мав гостьові лекції у Львівському національному університеті імені Івана Франка, 2007 року виголосив щорічну “Copernicus Lecture” в Мічиганському університеті.

Відзнаки й нагороди:
нагорода Фундації POLCUL (Мельбурн, 1992), Артистична відзнака молодих ім. Виспянського (Варшава, 1992), відзнака паризького часопису "Kultura" за 1996 рік, відзнака ім. Ґабора Бетлена для людини Центральної Європи (Будапешт, 1998), медаль св. Юрія, присуджена часописом "Tygodnik Powszechny" (Краків, 2000), титул „Заслужений для толеранції” від Екуменічної фундації „Tolerancja” (Варшава, 2003), срібна медаль „Zasłużony Kulturze – Gloria Artis” (Варшава, 2005), нагорода ім. О. Ґейштора, присуджена Фундацією Кроненберга (Варшава, 2007), нагорода „Нова культура нової Європи” (Криниця, 2007), нагорода „Pontifici” від Клубу католицької інтелігенції (Варшава, 2008); Орден Гедиміна від Президента Литви (2001), Офіцерський хрест Ордену відродження Польщі від Президента Польщі (2010), а також численні відзнаки отримав спільно з Фундацією „Пограниччя”.

У 2008 році став Послом Європейського року міжкультурного діалогу, а також Почесним послом Підляського воєводства.