В’ячеслав Медвідь



Книжки що вийшли у Кальварії
Кров по соломі
Льох

Бібліографічні відомості та примітки В.Габора, Приватна колекція: Вибрана українська проза та есеїстика кінця ХХ століття, Львів:ЛА "Піраміда", 2002.

В'ячеслав МЕДВІДЬ — прозаїк, есеїст.
Народився 22 лютого 1951 р. у с. Кодні на Житомирщині Закінчив Київський державний інститут культури за спеціальністю «бібліотекар-біблюграф вищої класифікації» (тепер — Київський національний університет культури і мистецтв) (1972). Працював бібліотекарем, у Київкниготорзі, редактором серії «Романи й повісті» видавництва «Дніпро». З 1988р. — на творчій праці. Лауреат премії ім. Є. Бачинського «У свічаді слова» за 1996 р. (за роман «Кров по соломі»). Нагороджений Почесною грамотою Кабінету Міністрів України (2001). Член Національної спілки письменників України. Живе у Києві.
В'ячеслав Медвідь — автор книг прози та есеїстики: «Розмова: Оповідання» (К.: Рад. письменник, 1981), «Заманка» (К.: Молодь, 1984), «Таємне сватання: Роман» (К.: Дніпро, 1987) — (ця книга об'єднала дві попередні), «Збирачі каміння» (К.: Рад. письменник, 1989), «Pro domo sua: Щоденники, есе» (К.: Укр. письменник, 1999), «Льох. Ргозиз гизіісиз» (Львів: Кальварія, 2000), роману «Кров по соломі» (Львів: Кальварія, 2001) та упорядник авторської антології «Десять українських прозаїків. Десять українських поетів» (К.: Роккард, 1995).
Твори Медведя надруковані: роман «Льох» — у «Києві» (1993. — Ч 1), щоденники «Аки обри. Доба приниження. Філософія страху, або Проклятий нарід» — в «Українських проблемах» (1994 — Ч.3-5; 1995. — Ч.1), роман «Кров по соломі» — також в «Українських проблемах» (1997. — Ч.2; 1998. — Ч.1-2; 1999. — Ч.1-2:), уривки із «Книги Мавра» — в «Сучасності» (1995. — Ч.2, 10), літературні мемуари «Життя І Правда» — у «Кур'єрі Кривбасу» (1997. — Ч.104; 1998. — Ч.108; 1999. — Ч.112,113) та ін. Уривки з роману «Кров по соломі» вміщені також у часописах «Золоті ворота» (1994. — Ч.6), «Світо-вид» (1994. — Ч. 1) та літературному альманасі «Пси святого Юра» ([Львів]: Видавнича спілка «Просвіта», 1997). Останні новели вміщені у «Сучасності» (1997. — Ч.З), «Дуклі» (1997. — Ч.З), «Літературній Україні» (2002. — Ч.З) та ін.
Його проза увійшла в антології: «Десять українських прозаїків. Десять українських поетів» (1995: оповідання «Село як метафора»), «Квіти в темній кімнаті» (1997: новела «Спомини навиворіт»), «Вечеря на дванадцять персон» (1997: роман «Льох») та хрестоматійний додаток «МУЕАЛ» (Плерома. — 1998. — Ч.3: есе «Галерник і наглядач»).
Мала проза В'ячеслава перекладена російською мовою і вийшла окремою книгою (Тайное сватанье: Рассказы. — М.: Советский писатель, 1990). Оповідання «Назвати» перекладене словацькою й надруковане в антології «Zive sny»(1988).
Для мене В'ячеслав Медвідь — своєрідна людина-твір. З одного боку, він дуже серйозний письменник з ускладненою і важкою манерою письма, який постійно пише про непрості речі, тому його важко читати, але з іншого — він чи не найглибше проникає у таїну свого часу, і йому часто вдається вловити найсокровенніші відчуття і порухи людської душі. А сам час у Медведевій прозі такий ущільнений і так повільно перетікає, що його навіть фізично відчуваєш. Тому зовсім небезпідставно прозаїк назвав свій тридцятисторінковий твір романом. І на сьогодні «Льох» є не лише одним із кращих у його доробку, а й одним із знакових серед творів нової Генерації.
І хоча Валерій Шевчук зараховує В'ячеслава Медведя разом з Галиною Пагутяк та Василем Портяком до так званого «тихого покоління» сімдесятників, однак їх творчі пошуки, на моє глибоке переконання, йдуть у річищі естетичних, філософських та мистецьких шукань нової Генерації 80 — 90-х рр.
Творчий доробок прозаїка можна б умовно поділити на два періоди: ранній («радянський») і сучасний. З огляду на сучасний літературний процес ранній Медвідь видається менш цікавим і мовби «застарілим», натомість теперішній — новаторським і оригінальним.
З початку 90-х рр. В'ячеслав радує філософською есеїстикою та глибокими спостереженнями у мемуаристиці, які є значно легшими для читацького сприйняття, але й тут він залишається вірним своїй манері письма. Окрему книгу могли б скласти і різноманітні інтерв'ю письменника (найцікавішими вийшли його розмови з Михайлом Бринихом).
Короткий роман «Льох» вперше надрукований у журналі «Київ» (1993. — Ч.1), есе «Галерник і наглядач» — у «Золотих воротах» (1994. — Ч.4), а згодом — в «Універсамі», а есе «Мій маленький Париж» — у «Кур'єрі Кривбасу» (1998. — Ч.104) у циклі оригінальних мініатюр під назвою «Чуже місто» (з книжки літературних мемуарів «Життя і Правда»).
Література: Ґудзь Ю. Доповнення до статутів мовчання (Спроба переосмислення деяких мітів)// Український аналітичний клюб — К., 1993; Тесаме//Світо-вид. — 1993. — Ч. 1; Судима М. Дафніс у куфайці // Post-Поступ. — 1993. — 22-28 червня.; Найпростіше — не говорити так, як воно є (Розмовляв Михайло Браних) II Україна. — 1995. — Ч. 10; Ґудзь Ю. Наприпочатку ста літ самотності // Світо-вид. — 1995. — Ч.З; Квіт С. Світлі води В'яче-спава Медведя // Українські проблеми. — 1995. — Ч.3-4; Тугаринов А. Прикованньїе к галере времени // Киевские ведомости. — 1997. — 11 марта; Тубальцева Н. Дух під напругою // Кур'єр Кривбасу. — 1997. — Ч.85-86; Микитенко О. Таїна буття за В'ячеславом Медведем // Столиця. — 2000. — 29 січ. Браних М. Медвідь — Гоге\уег і назавжди // Україна молода. — 2001. — 23 лют.; Груша Христофор. Дуже старий Медвідь // Голос України. — 2001. — 23 лют.; Бриних М. Льох для сільських аристократів (В 'ячеслав Медвідь. Льох. — Львів: Кальварія, 2000) // Книжник review. — 2000. — Ч.2; Багата Л. Сам собі Мавр (В'ячеслав Медвідь. Рго йото 8ІІа. — К.: Укр. письменник, 1999) // Книжник review. — 2000. — Ч.З; Пашковський Є. Справжність письменника визначається по тому, як переконливо він каже про старість, любов і дитинство // Книжник review. — 2001. — Ч.5; Бондар-Терещенко І. Впроти ночі до вітру: Про жанровий диморфізм В'ячеслава Медведя // Кур'єр Кривбасу. — 2001. — Ч.136; Квіт С. Вячеслав Медвідь та його роман «Кров по соломі» // Літературна Україна. — 2002. — Ч.3 та багато ін.

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031







229 авторів
349 видань
86 текстів
2193 статей
66 ліцензій