Моріс Бланшо

Книжки що вийшли у Кальварії
Простір літератури

Французький письменник, есеїст, літературний критик, філософ.
Все його життя було присвячене літературі й безгомінню, котре їй властиве.
Народився в містечку Кен (деп.Сона і Луара). Закінчив Страсбурский університет, потім одержав другий диплом в Сорбонні. Працював журналістом і редактором. Перед другою світовою війною висловлював деякі симпатії до нацизму, закликав до скинення уряду Блума. В 1940 році, після нападу Німеччини на Францію, Бланшо відмовився від своїх попередніх переконань і став на шлях боротьби з нацизмом — він був активним учасником Руху Опору й навіть співпрацював з комуністами. В середині 1940-х років остаточно «зав'язав» з політикою й присвятив себе літературі: уже наприкінці війни він випустив два романи й дві літературознавчі роботи. В 1946 році Бланшо виїхав з Парижа й улаштувався в містечку Ез (деп. Приморські Альпи). Помер у лютому 2003 року, у віці 95 років. Помер легко й загадково. Будучи всесвітньо відомим мислителем, не залишив жодного заповіту щодо своєї літературної спадщини.
Творчий шлях Бланшо почався в роки Другої світової війни романами — «Темний Фома» (1941, друга ред. 1950) і «Амінадав» (1942). Надалі Бланшо — прозаїк, писав переважно повісті: «При смерті» (1948), «У бажану мить» (1951), «Остання людина» (1957) та ін. Тоді ж почалася й діяльність Бланшо-критика й есеїста; його численні статті зібрані в книзі «Лотреамон і Сад» (1949), «Доля вогню» (1949).

З 70- х років Бланшо випускав в основному твори змішаного жанру, що складалися з різнопланових, художніх і філософських фрагментів: «Крок по той бік» (1973). Міркування про літературний розвиток XVIII- ХХ ст. увійшли до збірників «Простір літератури» (1955), "Нескінченна розмова " (1969), «Дружба» (1971), «Письмена краху» (1980). Творчий доробок Бланшо вплинув на теорію й практику структуралізму й «нового роману».