новини : Репліка

2014-10-11

Кілька думок на завершення тижня під знаком Frankfurt Book Fair

Ця масштабна подія, до якої сьогодні в Україні звернено все більше уваги, окрім цікавого й різноманітного досвіду, має для мене ще одну особливість. Від 2003 року більшість своїх днів народжень я святкував саме на Франфуртському ярмарку, або дорогою з/ до Франкфурту. Окрім кількох років, коли відправляв туди вже не від видавництва, а від літературної агенції чудових дівчат для роботи в самому серці цієї книговидавничої події — у центрі літературних агентів LitAg.

Головне, на що треба звертати увагу сьогодні, з огляду на свій сумарний досвід учасника зі стендом і без нього, відвідувача та спостерігача, це те, як змінюється Франкфуртський книжковий ярмарок, які нові формати й теми з’являються, на тяглість незмінних традиційних речей і, зрештою, на те, які нові форми активності можуть дати найбільший ефект для українського видавця. Ми зараз не маємо права просто "слідувати за кимось", бо сьогодні маємо шанс отримати сталу й довготривалу увагу до сучасної української літератури (й, відповідно, постійний запит на права перекладу та видання в різних країнах), а для цього потрібні різні, у тому й — неочікувані від нас, підходи та представлення.

І ще одна цікава деталь: саме на Франкфурті я мав перемовини з російським видавцем, який прийшов на зустріч із перекладачем (рос-укр), вважаючи, що я російською не спілкуватимусь або й не знаю її, адже Кальварія вже була відома як видавництво, що видає книжки лише українською — на фото саме ця зустріч, під час якої були підписані угоди на надання декількох ліцензій росіянам. Так що репутація україномовності жодним чином не розділяє...

Петро Мацкевич, директор і власник видавництва "Кальварія"